Депутатські звернення:

Міністру культури України, Народному артисту України, п. НИЩУКУ Є. М.

Номер: 444-16-04
Дата: 31-05-2016

Мін культури

 

 

’’­­31  травня 2016 р.

№ 444-16-04

Міністру культури України, Народному артисту України,

п. НИЩУКУ Є. М.

01601, м. Київ,вул. Івана Франка, 19

 

Вельмишановний Євгене Миколайовичу !

 

Звертаюся до Вас з проханням у сприянні вирішенню спорів в стосунках між Українським товариством охорони пам’яток історії та культури (далі - Товариство або УТОПІК) та Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (далі – Заповідник). Йдеться про перебування Товариства у визначеній йому ще в 1996 році постановою Уряду будівлі (по вулиці Лаврській, 9 в місті Києві), яка розміщується на території Заповідника.

В 2015 році Заповідник, на виконання рекомендацій Мінкультури, звернувся із судовим позовом на предмет розірвання Охоронного договору, який узаконює перебування Товариства в займаному ним приміщенні-пам’ятці архітектури «Готельний корпус», корпус № 19. Згадане приміщення є складовою частиною єдиного майнового комплексу Заповідника та перебуває в нього на балансі, а управління цим нерухомим державним майном здійснює Міністерство культури. 22.03.2016 року Вищий господарський суд України постановив рішення, яким Заповіднику повністю відмовлено в позові до Товариства, а саме: перебування Товариства в приміщенні корпусу № 19 суд визнав законним, Охоронний договір чинним, а претензії Заповідника до Товариства безпідставними й не обґрунтованими. Рішення набрало законної сили, і не може бути оскаржене.

Але навіть після остаточного судового рішення, яке слід виконувати, конфліктна ситуація не розв’язалась, а перейшла в нову площину. Так, Заповідник безпідставно відмовляється оплачувати Товариству вартість комунальних послуг, наданих йому в 2015 році (а за теплову енергію вже в першому кварталі 2016), хоча є чинним укладений між сторонами відповідний договір. До того ж Заповідник без жодної мотивації відмовляється укладати аналогічний договір на 2016 рік, який передбачений додатковою угодою до Охоронного договору. Історія цього питання детально викладена у Довідці, яка додається до мого звернення.

В цьому році виповнюється 50-років з дня заснування УТОПІКа - найстарішої фахової пам’яткоохоронної Всеукраїнської громадської організації, яка внесла значний вклад у справу збереження культурної спадщини народу України. Достатньо лише згадати, що Національний музей народної архітектури та побуту України (в с. Пирогово) був створений Товариством і тривалий час утримувався його власним коштом. Структурні підрозділи Товариства збереглися в більшості областей України та багатьох містах і районах, ними продовжується активна діяльність у сфері охорони нашої культурної спадщини.

Судові рішення, які набрали законної сили, надають нам шанс знову налагодити добросусідські стосунки між Товариством та Заповідником, які існували впродовж майже 19-ти років. Я готовий, якщо Міністерство вважатиме за необхідне, особисто втрутитися у справу з метою нормалізації ситуації. Згоден разом з Міністерством виписати шлях розв’язання зазначених вище проблем між Товариством та Заповідником в рамках чинного законодавства України. Нам спільними зусиллями потрібно зберегти УТОПІК, бо реалізація намірів керівництва Заповідника щодо виселення Товариства із займаного приміщення призведе до його практичної ліквідації.

Прошу на підставі ч. 2 та 4 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» надати на моє депутатське звернення вмотивовану відповідь.

 

До депутатського звернення додається: Довідка на  3 аркушах.

 

Зі щирою повагою та

сподіваннями на співпрацю                                                        О. М. БРИГИНЕЦЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

до звернення Народного депутата України

БРИГИН‎ЦЯ О. М.

 

Д О В І Д К А

 

Товариство від 01.07.1996 року розміщується в пам’ятці архітектури «Готельний корпус», корпус № 19, що входить до складу цілісного майнового комплексу Заповідника. До зазначеної дати основні структурні підрозділи Товариства знаходилися в приміщенні культової будівлі німецької-лютеранської кірхи (вона перебувала на той час у колективній власності Товариства) на вулиці Лютеранській, № 22, і яку завдяки зусиллям тодішнього голови УТОПІК академіка Петра Тронька вдалося вберегти від знесення та відреставрувати за рахунок власних  коштів.

На прохання другого Президента України Л. Кучми, для нормалізації та налагодження дружніх міждержавних стосунків із Республікою Німеччиною, споруда кірхи була добровільно передана Товариством у державну власність і згодом повернута церковній громаді, а в якості компенсації УТОПІК отримав корпус № 19, який розміщений на території цілісного майнового комплексу Заповідника за адресою вулиця Лаврська, № 9. Юридично цю оборудку було оформлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 року № 351 «Про передачу культової будівлі (кірхи) у користування євангелічно-лютеранській релігійній громаді м. Києва» (далі – Постанова). Споруду корпусу № 19 було передано Товариству у безоплатне користування. На підставі згаданої вище Постанови між Товариством та Заповідником 01.07.1996 року було укладено Охоронний договір № 6, яким передбачено перебування Товариства в будівлі корпусу № 19 на вулиці Лаврська, 9. При передачі корпусу № 19 Товариству держава не передбачила виділення будь-яких коштів на подальше утримання приміщень. Від липня 1996 року і до сьогодні УТОПІК самостійно забезпечує повноцінне функціонування згаданої будівлі та її належне утримання. Принагідно зауважу, що в корпусі № 19 окрім Головної ради Товариства, розміщуються його Київські міська та обласна організації, Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК і Культорологічний центр Товариства.

Товариство сьогодні фактично займає лише половину будівлі корпусу № 19, а в другій половині на площах майже 1185 мрозміщуються фонди державного Національного музею народної архітектури та побуту (с. Пирогово).

Крім того, 05.04.2011 року Товариство, на прохання Заповідника, передало йому окремі приміщення в корпусі №19 загальною площею майже 350 м2. Юридично цю процедуру було оформлено Додатковою угодою про внесення змін до Охоронного договору № 6, за пунктом 2 якої Заповідник зобов’язувався відшкодовувати Товариству частку витрат вартості фактично спожитих комунальних послуг (холодне водопостачання, каналізація, теплова енергія, вивіз сміття), затрати на утримання при будинкової території та технічне обслуговування інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж. Впродовж 2011/15 років на виконання Додаткової угоди сторонами щорічно укладалися відповідні додаткові договори на відшкодування Товариством Заповіднику витрат за спожиту електроенергію і, навпаки, відшкодування Заповідником Товариству витрат за спожиту теплову енергію (пропорційно до переданої 05.04.2011 р. площі). Показовим є той факт, що жодних непорозумінь у таких взаєморозрахунках між сторонами до 2016 року не виникало.

Загалом, впродовж останніх 19-ти років проблеми співіснування Товариства і Заповідника ніколи не були предметом сперечань. Але в кінці  2014 року керівництво Заповідника розпочало компанію виселення Товариства із займаного ним приміщення: виникло питання про „безпідставне та незаконне”, на думку Заповідника, використання Товариством приміщення пам‘ятки архітектури «Готельний корпус» (корпус № 19, за адресою вул. Лаврська, 9) і так звану «незаконну приховану суборенду» в цьому ж корпусі.

Заповідник звернувся до Мінкультури України (лист від 27.11.2014 р. № 04/22-242) з проханням привести у відповідність постанову КМ України від 27.03.1996 року № 351 до положень діючого законодавства. Міністерство культури України листом від 26.12.2014 р. № 4544/15/13-14 рекомендувало вирішувати спірне питання в судовому порядку. Прокуратура Печерського району м. Києва на звернення Заповідника листом від 23.10.2014 р. № 12309 вих-14 також відповіла, що для вирішення зазначеного спору на підставі ст. 3 ЦПК необхідно звернутися до суду.

Крім того, Заповідник звертався до Генеральної прокуратури України (лист від 04.12.2015 р. № 04/25-611) за захистом інтересів держави і усуненням порушень його прав, пов’язаних із дією Охоронного договору № 6. На виконання доручення Генпрокуратури прокуратура м. Києва листом від 22.12.2015 р. № 05/1-307-15 повідомила, що питання, з якими звернувся Заповідник, знаходяться поза межами прокурорської компетенції.

Заповідник звернувся із позовом до Господарського суду м. Києва з клопотанням щодо розірвання охоронного Договору № 6 від 01.07.1996 року між Товариством і Заповідником. 02.11.2015 року Господарський суд м.Києва прийняв рішення, яким в позові Заповіднику повністю відмовлено. Згодом, 02.02.2016 року Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Заповідника залишив без задоволення, а згадане вище рішення Господарського суду м. Києва без змін. Нарешті, 22.03.2016 року Вищий господарський суд України постановив касаційну скаргу Заповідника залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду залишити без змін. Рішення остаточне і не може бути оскаржене.

На сьогодні Договір № 6 від 01.07.1996 року між Товариством і Заповідником є чинним. Всі три судові інстанції визнали перебування Товариства в приміщенні корпусу № 19 законним, а претензії Заповідника безпідставними й не обґрунтованими, і такими, що не відповідають ні обставинам справи, ні чинному законодавству України. Так звана „незаконна прихована суборенда”, яка за твердженнями Заповідника ніби-то має місце зі сторони Товариства, не знайшла підтвердження в судових рішеннях. Навпаки, перебування сторонніх організацій в приміщеннях корпусу № 19 на підставі договорів про співпрацю із Товариством кваліфіковано судами як таке, що відповідає обставинам справи.

За час перебування Товариства в корпусі № 19 в державі вдосконалилися правові відносини, а саме, прийнятий новий Цивільний Кодекс та ряд нових законів та актів, які стосувалися регулювання цивільних відносин (зокрема, Закон „Про оренду державного та комунального майна”, затверджена нова форма типового Охоронного договору). Також змінився власник нерухомого майна, в якому нині перебуває Товариство - розпорядженням КМ України 29.09.2010 р. № 1897 цілісний майновий комплекс Заповідника передано з комунальної до державної власності. Принагідно слід зазначити, що зміна форми власності стосовно управління майном , на яку дав згоду КМ України згаданим вище розпорядженням, в тому числі й передача корпусу № 19 з комунальної до державної власності, не змінила ніяк майнові правовідносини сторін Охоронного договору № 6, визначених раніше постановою КМ України від 27.03.1996 року № 351.

Враховуючи вище наведене, Товариство напрацювало необхідні зміни до Охоронного договору № 6 і запропонувало Мінкультури та Заповіднику їх доопрацювати. Але Мінкультури не реагує на судові рішення та ігнорує внесення змін до охоронного Договору № 6, які запропоновані Товариством та надіслані як до Регіонального відділення Фонду державного майна по м.Києву, так і до Мінкультури України.

 

Народний депутат України                                                            БРИГИНЕЦЬ О. М.


Підписатися на новини Бригинця






Відписатись | Активувати

Історія ОУН-УПА
Facebook
Twitter

Олександр Бригинець / Александр Бригинец

При повному або частковому передрукуванні,
посилання на Бригинец.com обов'язкове.

Прес-служба
o.br@ukr.net


© 2007-2021




Полезные новости