Розділ 1. Дивні вóрони

Добавлено: 2007-10-19 14:09:23

Отже, все йшло як завжди. Діти сопіли й свистіли у ліжках, а киця задрімала під боком у Юрчика. І раптом щось легко й нечутно пронеслося кімнатою. Дарма – це нікого не стривожило. Насторожився лише маленький павучок-новосел, котрий зовсім недавно проник до дитячої і облюбував собі крихітний куточок між шафою та крайньою зіркою на стелі. Нитка у павучка-новосела ледь-ледь затремтіла.
Еге ж, щось пронеслося кімнатою, потім почулося рипіння, ніби відчинялися дверцята старої платтяної шафи. Кицьку це нітрохи не схвилювало. Зарипіли дверцята від шафи – то й що? Мурка навіть не нашорошила вушка, а Інна повернулася на бочок і потягла за собою ковдру. Юрчик посвистував. Все, як завжди.
А далі? Що відбувалося далі?
Спершу звідкись пролунало зловісне вороняче каркання. Втім, усі спали, тому каркання могло видатися зловісним лише мені. Потім відображення у дзеркалі, що знаходилось між Іннусиним ліжком та книжковою шафою, почало змінюватися. Спочатку відображення вигнулося, ніби хтось дивився на дитячу кімнату крізь вічко у дверях. Потім почало світитися зсередини, наче прожектор, надавши кімнаті щоразу іншого кольору. Далі дзеркало узялося відбивати й роздивлятися стелю дитячої кімнати. Вірніше, не саму стелю, а лише сузір’я на ній. По тому дзеркало втупилося в ліжка дітей. Ще далі дзеркало розбило зображення кімнати на фрагменти у найнесподіваніших поєднаннях. Наприклад, показало котячий хвіст у зубах фаянсової риби на столі. А товстелезний том українських народних казок, що стояв у шафі, відбило під щокою у Юрчика замість подушки. А ще показало половину глобуса з білою полярною шапкою на голові в Іннусі. А на голки чималого кактуса, що ріс у старезній макітрі (дідусь казав, що в ній колись його бабця терла мак на коржики), розвісило Іннусчине намисто та Юркових солдатиків.
Проте Іннуська та Юрчик продовжували безтурботно спати. Киця, не зважаючи на всілякі знущальні відображення, теж навіть не ворухнулась. Вона чхати хотіла на віддзеркалення.
Павучок-новосел промчав павутинням і почав потихеньку змотувати вудочки.
Нарешті дзеркало покинуло блазнювати і почало відбивати дитячу кімнату правильно, як і годиться нормальному дзеркалу. Але не надовго.
Ось у дзеркалі відобразився чорний ворон. На грудях у ворона біліла зірочка. Такі зірочки носять шерифи в ковбойських фільмах. Певно, то був ворон-шериф. Він зробив крок вперед – і вийшов із дзеркала. Цей вихід виявився останнім дзвоником.
Казка починалася.
Скажу вам щиро, в кімнаті Інни та Юрка ворона не було і бути не могло. І в дзеркалі його бути не могло теж. Однак мало того, що в дзеркалі відбився ворон, мало того, що цей ворон вийшов із дзеркала просто в кімнату, дзеркало знову почало кривлятися й показувати що заманеться. Відобразило всі найвіддаленіші та й найпотаємніші куточки кімнати. Відбило все, що знаходилось під столом, під ліжками і крупним планом показало кішку. Віддзеркалило кімнату згори вниз, ліворуч і праворуч. Втім воронові, котрий за допомогою люстра оглядав квартиру, цього здалося замало. Він вирішив роздивитися всі сусідські квартири. Діти спокійно спали, а в їхньому дзеркалі чергувалися дзеркальні відображення кімнат сусідів ліворуч, праворуч та згори та знизу. Всі спали – авжеж, адже це був самісінький ранок вихідного дня. Всі спали, і ніхто, крім нас із вами, не бачив цих дивацтв... Хоча...
Ліворуч від нашої дитячої кімнати у сусідів була теж дитяча кімната, в котрій жив хлопчик із паралельного класу, приятель Іннусі та Юрка, Ігорок на прізвисько Ігрек. До кімнати Ігорка ворон теж сунувся, і вона відбилася в дзеркалі. У ньому відбився Ігрек, що спав. А насправді Ігрек не спав, він уже прокинувся. Просто вставати йому було ліньки – ну хто ж вставатиме у вихідний зрання?
Оцей Ігрек із паралельного вдав, що нічого не помітив; він поводився тихо, ніби мишка. Тож ворон проґавив, що його викрили. Він ще раз оглянув кімнату Ігорка й повернувся до квартири Іннуськи та Юрчика. Потім за допомогою дзеркала ворон зазирнув до вітальні, ванної, спальні батьків, туалету та кухні. Потім до татового кабінету. Потім дзеркало ще раз віддзеркалило сузір’я на стелі. Сузір’я особливо цікавило ворона. Ворон навіть порахував зірки, а потім узяв та й повернув дзеркалу звичайне відображення дійсності. А сам ступнув усередину дзеркала й кудись сховався.

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Facebook Опубликовать в LiveJournal Tweet This


Оглавление   |  На верх

Підписатися на новини Бригинця






Відписатись | Активувати

Історія ОУН-УПА
Facebook
Twitter

Олександр Бригинець / Александр Бригинец

При повному або частковому передрукуванні,
посилання на Бригинец.com обов'язкове.

Прес-служба
o.br@ukr.net


© 2007-2017





Полезные новости