Розділ 5. Кішка йде у розвідку

Добавлено: 2007-10-19 14:05:25

Киця скочила з кватирки на балкон – і на балконі все стихло.
Чи зловила кішка свою мишку? Чи може, хтось зловив кішку?
– Хто там? – знову спитала Іннуся. Вона готувалася кинутись на допомогу, якщо той, хто на балконі, почне мучити кицю.
Цього разу їй відповів майже людський голос:
– Ке роа-роа спілан ту капот? – почулися з балкону більш-менш наближені до мови людей звуки. Ці звуки аж ніяк не могли належати Мікі Маусу. Це була людська мова. Іннуся поклала слухавку. Вона вирішила зачекати з викликом міліції.
Той, хто від усіляких гримань перейшов на мову, розмовляв приємним жіночим голосом, але геть незрозуміло.
– Абу бака ра абліка кастен? Калімбер ні то квадрати тіні? – балконна гостя силкувалася щось пояснити. Щоправда, зовсім незрозумілою мовою.
– Ке круп ока ка? Ке ка ко? – питав мелодійний жіночий голос. Принаймні це було не ревіння знавіснілих орангутанів і не лемент голодних вампірів. А потім той же жіночий голос ніби перекладаючи з іноземної залепетав: – К-и-и-ць, к-и-и-ць, киць...
Киця там, на балконі, сказала:
– Мрру-у-р.
А приємний жіночий голос промовив трохи впевненіше:
– Киць, киць, киць.
Потім жіночий голос на балконі залунав зовсім впевнено:
– О, киць-киць-киць...
Потім на балконі, чесне слово, щирою людською мовою сказали:
– Кішка. Імпатіні гру, сапітана кішка. Клюнька, вітер, коробка. Мей, кішка, атанухі, киць-киць.
Нарешті слова незнайомки стали зовсім зрозумілими:
– Та це ж справжня земна кішка, голуби мої, – казала незнайомка з балкону. – Кицюнько, – казала вона, – розумничко, сонечко, до чого я за кицями земними скучила!
Трохи згодом той же голос з балкону тринадцятого поверху спитав запинаючись:
– Це тут квартира Уницьких?
Іннуся негайно зрозуміла, що мова йде про їхнє прізвище, Рудницькi, дарма, що почула лише останню частину, «-ницьких».
– Атож, – з гідністю відповіла Інна. Юрко обережно вистромив голову з-під улюбленого стільчика, під котрим він ховався.
– А в цій квартирі проживають діти? – поцікавилась невідома.
– Так, – відповіла Іннуся.
Юрась погрозив їй з-під стільчика кулаком. Він не хотів, щоб про нього згадували в такій невизначеній ситуації. Однак Іннуся не звернула на Юрка жодної уваги.
– Тут мешкають Іннуся та Юрчик?
– А ви хто?
– Анжеліка з Анру.

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Facebook Опубликовать в LiveJournal Tweet This


Оглавление   |  На верх

Підписатися на новини Бригинця






Відписатись | Активувати

Історія ОУН-УПА
Facebook
Twitter

Олександр Бригинець / Александр Бригинец

При повному або частковому передрукуванні,
посилання на Бригинец.com обов'язкове.

Прес-служба
o.br@ukr.net


© 2007-2015





Полезные новости