Розділ 29. Шаблезубий Зорро

Добавлено: 2007-10-19 13:28:06

Анжеліка, Іннуся й Поліно Мілена заціпеніли.
Мишеня було закутане у величезний червоний плащ, ніби Зорро. За ним скотилася остання четверта мишоловка.
Точніше сказати, вони скотилися разом: мишоловка якимось дивом вчепилася шаблезубому мишеняті у хвостове оперення (а якщо без алегорій, то просто у хвіст), прищипнувши заразом передню частину червоного плаща.
Усім відомо, що дівчата страх як бояться мишей. Шаблезубе мишеня у плащі Зорро впало на мишоловку, перевернулося, ніби пес, котрий вигризає бліх, і таки дістало до мишоловки. Воно розкусило її, прогризши у власному плащі здоровезну діру, що не вельми прикрасила його вигляд. Проте мишеняти це не спантеличило. Ліліпут узявся в боки і зверхньо подивився на присутніх панночок. Дівчата стояли зі скляними очима і боялись поворухнутися. Потім Поліно Мілена з-під пахви в Іннусі невиразним, наче замороженим, голосом проказала:
– Так ось хто розбиває мишоловки Баби Алі!..
У свідомість дівчат повільно просочувалася думка про те, що вони, беззахисні та тендітні, стоять просто на шляху гицеля-мишеняти. Іннуся дрижала, мов осиковий листочок на гілці. Тьотя Ліка вкрилася інеєм, в її очах плавав розпач, а метелики на її капцях поскладали зі страху свої ніжні крильця. Поліно Мілена зібралася здійняти лемент, та їй навіть цього не вдалося, й вона рипіла, наче старе крісло.
Шаблезубе мишеня зацікавлено подивилося на дівчаток, і в нього капнула слина. Шаблезубі ікла зарухалися, мишеня кумедно почало совати задком, ніби кіт, що готувався нападати. Тьотя Ліка та Іннуся мало не знепритомніли.
А шаблезубе мишеня як кинеться на дівчат, як запищить!..
І отут-то здійнявся лемент!
– А-а-а! – верещала тьотя Ліка, у котрої двадцятирічне перебування у казковій країні в якості чарівної принцеси не відбило здорового рефлексу лякатися мишей.
– І-і-і! – запищала Іннуся. У неї серце закалатало швидко-швидко.
– Ах! – прошепотіло Поліно Мілена таким тонюсеньким голосом, ніби вона була лише тоненькою гілочкою Міленою.
Тьотя Ліка та Іннуся дружно, ніби за командою, понеслися геть від страхітливого мишеняти. Не туди, куди наказувала їм баба Алі на початку маршруту, а куди очі світять. А Поліно Мілена утримувалося під пахвою в Іннусі не тому, що та її тримала, а лише завдяки магії та природнім здібностям до левітації. Дівчата розвинули просто крейсерську швидкість.
Ну а Юрчик?
Юрчик просто підібгав ноги. Тьотя Ліка та Іннуся з переляку навіть не помітили, що Юрась, котрого вони тримали за руки, просто їде на них. Це було смішно. Але ніхто не сміявся.
Дівчата репетували, але шаблезубе мишеня нікого не переслідувало. Воно не стало розвивати власний успіх. Мишеня поставило ногу на знищену мишоловку і вигукнуло на всі хороми-комори:
– Світ без мишоловок! Глобалізації – бир! Норма – йок! Моя знищувай мишоловка!
Пані та панянки мчали, не розбираючи дороги. Їм ввижалося, що страшезне мишеня женеться за ними й от-от вчепиться в їхні п’яти. Отакої! Тьотя Ліка, Іннуся та Юрчик з підібганими ногами, а також Поліно Мілена мчали невідомо куди, поки не минув переляк! (Дозволю собі зауважити, що у жінок переляк минає набагато пізніше, ніж у них кінчаються сили.)
Отак вони й бігли, поки переляк не минув. Ви розумієте? Вони неймовірно довго бігли вуличками комор-хором, чесно слово, як діти.
Тож коли, нарешті, вони зупинилися, з’ясувалося, що ніхто не знає, де вони опинилися.
Еге ж, ніхто не знав, де вони опинилися, – ні тьотя Ліка, ні Іннуся, ні Юрчик, ні...
Ніхто. Адже крім тьоті Ліки, Іннусі та Юрчика, нікого в цьому місці не було.

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Facebook Опубликовать в LiveJournal Tweet This


Оглавление   |  На верх

Підписатися на новини Бригинця






Відписатись | Активувати

Історія ОУН-УПА
Facebook
Twitter

Олександр Бригинець / Александр Бригинец

При повному або частковому передрукуванні,
посилання на Бригинец.com обов'язкове.

Прес-служба
o.br@ukr.net


© 2007-2017





Полезные новости