Ауспіцii

Автор: Олександр Бригинець
E-Mail: ol@bryhynets.com
Добавлено: 2007-07-31 15:55:55

1-1
з
дощем
повернулися
сни
що
пішли
зі
снігом

1-2
вже
знаю
всі
твої
казки

1-3
сховався
в
тіні
твого
раптового
обурення

1-4
цієї
ночі
не
розгледіти
нічого
сліплять
зорі

1-5
силюся
розірвати
наручники
оплесків

1-6
нове
покоління
трави
зухвало
пробиває
асфальт

1-7
хоч
би
як
далеко
зайшов
знову
переступаю
поріг
вранці

1-8
росте
сліпе
кошеня
кохання

1-9
я
повернувся
додому
наче
велет
в
країну
птахі

1-10
впився
в
груди
звір
із
твого
медальйона

1-11
щоранку
голю
щетину
посіяної
кимось
погорди

1-12
може
й
з
нами
все
повториться

1-13
їмо
вечерю
зготовану
для
інших

1-14
передранкові
птахи
відтворюють
мої
сни


1-15
відредаговано
синього
птаха
синиці

1-16
наближаюся
до
безсмертя
все
менше
речей
які
мене
вражають

1-17
час
покаже
нам
наші
портрети

1-18
знаю
число
плодам
на
цьому
карнавальному
дереві

1-19
ніч
була
такою
довгою
що
в
ній
постаріли
всі
сни

1-20
завмерла
мішень
в
прицілі
твоїх
колін

1-21
воржить
вітер
розсипаними
віршами

1-22
під
цим
мостом
підвівши
голову
відігріваю
погляд

1-23
дорога
за
мною
заросте
фантазіями
колишніх
однодумців

1-24
у
дзеркалі
снів
бачу
незнайомі
обличчя
помилок

1-25
шукаю
дорогу
до
спокою
щоб
там
зимувати
в
теплі

1-26
мало
хто
цього
не
вміє

1-27
цвинтарі
та
смітники
відвойовують
світ


1-28
граюся
з
твоїм
сином
згадуючи
все
що
не
було

2-1
знову
ця
дорога
до
миттєвого
щастя

2-2
обабіч
стоять
думки
з
перехнябленими
від
часу
дахами

2-3
наче
верюлюд
у
виснажливу
путь
запасаюся
враженнями

2-4
відкрито
проіржавілі
кінгстони
впертості

2-5
жодної
незакріпаченої
мрії
у
кожної
свій
господар

2-6
перетворююсь
на
скло
що
розділяє
тебе
й
відображення

2-7
очі
в
яких
ти
ще
краща

2-8
тамую
свій
шлях
в
безмежних
легенях
доріг

2-9
знову
роздоріжжя
знову
бажання
осліпнути

2-10
цей
шлях
візьме
на
себе
все
до
чого
я
не
дійшов

2-11
кельнерка
з
тінями
наших
цілунків

2-12
жене
вітер
табун
моїх
повітряних
замків

2-13
двічі
припадав
даючи
й
беручи

2-14
ще
скільки
разів
покривить
моєю
душею

2-15
кожному
залишається
його
спроба
втечі

2-16
ми
дерева
бо
нас
навіть
мертвих
тримає
коріння

2-17
до
невпізнання
змінює
мундир
найманця
фортуни

2-18
живу
в
літаку
за
мить
до
його
падіння

2-19
піду
піду
піду
піду
колись

2-20
кайдани
нав’язаної
швидкості
натирають
кісточки

2-21
болять
очі
дивитися
склавши
руки

2-22
у
твоєму
сні
увесь
час
думаю
про
ранкове
тлумачення

2-23
шкандибають
на
милицях
стомлені
очі
радості

2-24
у
твій
сон
зазирають
очі
твоїх

2-25
я
для
тебе
все
чого
не
буде

2-26
минуле
так
схоже
на
сьогодення
завтрашніх
гімнів

2-27
дороговказ
для
тих
кому
не
страшно
повертатись

2-28
в’януть
під
байдужим
поглядом
квіти
шаленої
радості

3-1
страшна
облога
з
вогнищ
бажань
та
прапорців
мрій

3-2
відрстають
крила
замість
рук
знесилених
рукостисканням

3-3
роздягнувшись
гріємо
прокрустове
ложе
кохання

3-4
наче
атлант
тримаю
твій
погляд

3-5
крізь
збільшувальне
скло
терпимості
вивчаю
непорозуміння

3-6
безнадійно
охололо
ліжко
поки
чекали
вогню

3-7
домокловими
мечами
розрубує
гордієві
вузли

3-8
там
окрім
мене
живуть
інші
люди

3-9
чого
вимагати
від
порожнечі
заповненої
нами

3-10
шукаю
себе
по
залишених
слідах

3-11
приміряю
до
себе
маскарадний
костюм
твого
тіла

3-12
збур’янене
поле
бажань
здається
мертвим
лісом

3-13
за
ламким
панцирем
смерті
нуртує
безодня
життя

3-14
ілюзія
страйку
ілюзій

3-15
ланцюгом
страху
прикутий
до
потилиць
тих
що
попереду

3-16
омивають
ноги
стрімкі
теплі
шляхи

3-17
біле
кохання
біжить
споконвічними
рейками
передчуття

3-18
стерно
дискомфорту
виштовхує
в
колію

3-19
в
горнилі
самотності
обпікається
горщик
людства

3-20
увесь
світ
читаю
на
твоєму
обличчі
кохаючи

3-21
від
нетерпіння
тремтить
місце
побачення

3-22
з
павутини
звичок
зсукано
нашу
незамінність

3-23
з
останніх сил
вибачаю
птахам
нагадування
про
неміч

3-24
над
ліжком
схилився
привід
першого
каяття

3-25
все
дужче
роздуває
кулю
бажань
струмінь
задоволення

3-26
наче
зерно
від
полови
виокремлюєш
вірші
собі

3-27
щовечора
складаю
гороскоп
на
вчора

3-28
морзянка
твоєї
появи
сигналізує
штормове
попередження

4-1
мої
вітряки
сховалися
за
спинами
велетів

4-2
наче
секундну
стрілку
жене
мене
час
колом

4-3
втратити
б
здібність
щомиті
пам’ятати
про
себе

4-4
за
помстою
визначаю
силу
добра

4-5
іду
вздовж
річки
не
сподіваючись
на
міст

4-6
засохлі
пензлі
мов
криця
крихтять
скелю
уяви

4-7
хрестами
вишита
наша
споконвічна
дорога

4-8
дощ
не
буває
невчасним
то
ми
сіємо
не
ті
зерна

4-9
уривки
спогадів
наче
биту
цеглу
закладаю
в
підмурки

4-10
мовчать
у
футлярах
жінка
і
гітара

4-11
лікер
посмішки
додаєш
у
каву
своїх
очей

4-12
почистив
рибу
охолодив
пиво
чекаю
потрясінь

4-13
проходжу
крізь
стіни
залишаючи
для інших
двері

4-14
все
без
винятку
стягую
до
ковчега
душі

4-15
кожному
свій
хрест
свою
зірку
свій
тризуб

4-16
мені
без
тебе
визначеніше
як
кораблю
без
рятівних
кіл

4-16
мені
без
тебе
визначеніше
як
кораблю
без
рятівних
кіл

4-17
наче
крила
дельтоплана
тримає
мене
ваша
заздрість

4-18
ледве
уникаю
сплющення
виходячи
з
барокамери
кохання

4-19
не
підняти
крил
важкого
мовчання
а
час
летіти

4-20
потроху
засвоїв
прийоми
кетчу
дружби

4-21
наче
риба
шукаю
де
глибше

4-22
скидаю
минуле
в
безодню
шафи

4-23
списом
секундної
стрілки
вбиваю
час

4-24
вирує
клака
бажань
на
спектаклі
компромісу

4-25
не
підняти
келиха
наповненого
всіма
спогадами

4-26
усе
нормально
тільки
думки
не
приходять
і
не
залишають

4-27
падають
зорі
наче
плоди
що
виросли
з
моїх
очей

4-28
коли
набридає
жити
намагаюся
на
деякий
час
померти

5-1
ти
знову
приходиш
нагадати
рахунок
гри

5-2
в
штрафбаті
серця
ув'язнено
всі
мої
сумніви

5-3
все
відкладаю
і
відкладаю
свій
хадж
до тебе

5-4
наче
дбайливий
двірник
чищу
твою
дорогу
від
снігу
зайвих
спогадів

5-5
наче
бджола
щільник
щоденно
наповнюю
тебе
собою

5-6
вірю
лише
солі
в
твоїх
очах

5-7
мовчав
би
та
немає
чим

5-8
знав
усе
та
мені
пощастило
мені
виявилось
мало

5-9
страшно
хотіти
мало

5-10
наче
в
піжмурки
сивіючи
граємо
в
класики

5-11
розтисну
зуби
бо
надто
боляче
повітрю

5-12
марно
викидав
з
дирижабля
пам'яті
усе
зайве

5-13
до
точильного
кола
безсонь
прикладаю
зазублену
уяву

5-14
побачивши
тебе
схожу
зі
стежки
ведмедем
що
відчув
пастку

5-15
ланцюгом
прип'ято
шию
до
хреста

5-16
малюю
тебе
світлом
вікна
на
тлі
ночі

5-17
сиру
глину
кохання
обпікаємо
бажанням

5-18
сиснуті
часом
листи
мені
і
від
мене

5-19
невже
не
доказ
моя
погамована
спрага

5-20
очищали
ніч
крізь
фільтр
телефонної слухавки

5-21
пережовую
жорсткі
слова
що
обпікають
гарячим
камінням

5-22
чекатиму
поки
не
стане
годинник
терпіння

5-23
повернувся
додому
і
мене
запаморочило
від
дитинства

5-24
наші
лороги
дзеркала
в
яких
відбито
наші
бажання

5-25
весело
розважатись
у
голівуді
спогадів

5-26
спраглі
онуки
наснажливо
п'ють
пам'ять

5-27
невтомно
втираю
пальці
в твої
плечі

5-28
я
повернувся
додому
бо
наснився
йому
лихим
віщим
сном

6-1
сліпну
краса
починає
здаватись
доброчинністю

6-2
час
тече
моїми
венами
на
транспорантах
тримаються
м’язи

6-3
доводиться
все
доводити
навіть
кохання

6-4
осідає
туман
втоми
шлях
відкрито

6-5
божевільні
мене
розуміють
божевільним
аршином
міряють

6-6
дайте
і
я
пограюсь
повітряною
кулею
своїх
проблем

6-7
порух
руки
і
тінь
сповзає
лінією
долі

6-8
поржньо
в
місті
без
семи
вітрів

6-9
пройдусь
напилком
по
суті

6-10
рівняю
сталевий
дріт
минулого

6-11
стань
мені
матір’ю
і
донькою
як
я
став
собі
батьком
і
сином

6-12
знову
дарую
голос
не
навчившись
говорити

6-13
замацують
видбитки
пальців
відбитки
часу

6-14
у
твоєму
імені
всі
твої
перемоги

6-15
все
повільніше
ми
крокуємо
до
ночі
ось-ось
день
зупиниться

6-16
ніч
витончили
до
товщини
телефонного
дроту

6-17
кожен
міг
стати
нашим
прихистком

6-18
лінію
долі
згінаю
у
коло

6-19
тешу
монумент
з
ранкового
туману

6-20
підставляю
долоні
під
зливу
спокою

6-21
тайфун
раптової
байдужості
знищив
тисячолітнє
місто
мрій

6-22
З 6-22 ПО 6-28 ЗАГУБЛЕНО



7-1
з
відкритим
забралом
іду
на
пляж

7-2
чому
не
спиш
чому
не
спиниш
думок

7-3
в
моїх
очах
дзеркало
бачить
лише
себе

7-4
обклали
порогами
які
не
переступити

7-5
ось
і
ти
став
на
голову
старшим
сину

7-6
усе
більше
стаю
схожим
на
жовтий
листок
людства

7-7
можна
я
намалюю
тебе
не
такою
красивою

7-8
лиш
крилате
минуле
долітає
до
сьогодення

7-9
струйною
стрілою
полюю
птаха
на
вечерю

7-10
складаю
мелодію
твого
свята

7-11
готуєш
до
смерті
збільшуєшдні
наших
небачень

7-12
чуже
ім’я
чужа
вулиця
чужі
бажвння

7-13
усі
ми
подорожуємо
від
порога
до
порога

7-14
змиваючи
запах
скошеної
трави
ротхнув
водогоном

7-15
нічні
щупальця
безсонь
шукають
у
душі
барви
ранку

7-16
залишив
страх
мене
самотнього
плавця
у
твоєму
морі

7-17
наздожену
і
разом
побачимо
тисячі
спин

7-18
ось
і
моя
матір
стала
зовсім
не
старою

7-19
не
засне
вулкан
не
вивергнувши
свого
вогню

7-20
руйную
безмежжя
зводжу
себе

7-21
кавою
пахне
твоє
волосся
хочеться
пити

7-22
так
багато
мертих
до
мене
прийшло
вкотре
живого

7-23
гублю
стомлену
флейту
у
цій
навйженній
грі

7-24
не
бажай
мені
бажай
мене

7-25
від
тебе
відводять
очі
мої
сліпі
сподівання

7-26
зустрілися
знов
і
вогнем
взялися
знов

7-27
крізь
вікно
електрички
твої
руки
здаються
теплішими

7-28
за
кожним
словом
двері

8-1
впадаю
у
відчай
наче
прип’ять
у
дніпро
неминуче

8-2
умию
руки
твоїми
впевненими
виправданнями

8-3
до
приходу
ранку
ще
встигне
постаріти
це
місто


8-4
щасливо
схлипуєш
в
обіймах
моїх
мертвих
рук

8-5
уважно
стежу
за
кавою
щось
все
від
мене
тікає

8-6
усю
вулицю
за
собою
ведеш
повіддям
поглядів

8-7
НЕ БУЛО

8-8
нетерпіння
завалю
поперек
твоєї
дороги

8-9
складаємо
недопалки
кохання
в
мармуровий
склеп
попільнички

8-10
я
повернувся
додому
щоб
знайти
ключі
від
своїх
мрій

8-11
ви
не
раби
я
раб
своїх
бажань

8-12
відчуєш
себе
пити
боїшся
померти
від
спраги

8-13
скільки
храмів
я
звів
над
твоїм
ліжком

8-14
маленький
фарс
на
тлі
суцільної
комедії

8-15
дивна
любов
до
ніким
не
сіяних
квітів

8-16
старанно
вибираю
погляд
якому
ти
маєш
повірити

8-17
на
білих
гребінцях
хвиль
катівні
для
спраглих

8-18
наче
змовившись
мімо
чекаємо
кінця
нашого
шляху

8-19
перебила
крила
каменем
впав
тобі
на
душу

8-20
на
сухих
гілках
мовчання
розквітли
пуп’янки
суму

8-21
дивлюсь
у
нічнівікна
очима
повними
дощу

8-22
між
нашими
притулками
шлях
в
одне
сподівання

8-23
надто
добре
знаю
твої
звички
щоб
не
розуміти

8-24
лізу
в
безглузду
бійку
сп’янівши
від
вина
правди

8-25
важко
вдавати
довго
стомлюються
м’язи
обличчя

8-26
ріжуть
вени
клятви
стрибають
у
вікно
обереги

8-27
скинь
втому
свою
найпривабливішу
білизну

8-28
наче
заклинання
вимовляю
казки
викликаючи
привиди
спогадів

9-1
варимо
каву
на
розсіяному
вогнищі
суперечки

9-2
я
повернувся
додому
відлуння
кроків
не
впізнало
мене

9-3
зустрічаю
вітаю
бажаю
дуже
бажаю

9-4
вихід
завалено
словами
які
не
підняти
одному

9-5
хоч
це
і
не
їх
зірок
справа

9-6
перевтілююсь
в
себе

9-7
швидше
обличчя
постаріла
маска

9-8
за
кожним
поворотом
чатує
спогад

9-9
так
і
йду
крок
за
кроком
день
за
днем
смерть
за
смертю

9-10
щоранку
міняю
умови
невирішеної
задачі

9-11
зцілюється
земля
під
зцілованими
ногами

9-12
виміряю
розлуку
простором
довжина
висота
ширина

9-13
лезо
білої
посмішки
розітнуло
пристойність

9-14
бунтує
слово
проти
німого
докору

9-15
світ
прогнувся
під
вагою
моїх
фантазій

9-16
несу
несу
тобі
в
роті
краплю
мертвої
води

9-17
хто
я
такий
щоб
вчити
себе
жити

9-18
знадвору
в
тепло
рвуться
мрії
до
яких
я
збайдужів

9-19
все
вужчий
шлях
яким
мене
женуть

9-20
міряю
кроками
свій
відчай

9-21
зі
скалок
чужих
думок
складаю
новий
вітраж

9-22
замордувався
жити
між
чотирьох
мрій

9-23
все
в
житті
не
так
як
має
бути
насправді

9-24
німий
комплімент
погляду

9-25
кожному
залишається
йго
спроба
втечі

9-26
ковтаю
дні
народження
наче
таблетки
від
безсмертя

9-27
за
системою
граю
в
лото
для
випадку
є
життя

9-28
всі
змовилися
мовчати
про
тебе

10-1
поховав
у
собі
мрію
і
став
на
мрію
важчвим

10-2
блукаю
містом
завжди
готовий
до
зустрічі

10-3
палець
твоїх
порад
ламається
об
мур
мого
черепа

10-4
невже
й
ти
знаєш
цю
дорогу

10-5
маск-сітка
дозволеності
на
палаці
таємниць

10-6
вигадую
заголовки
до
непрожитих
днів

10-7
косяки
протухлої
риби
охороняють
острів
скарбів

10-8
зійшов
сніг
ілюзій

10-9
єдиний
спосіб
нагадати
про
себе
піти

10-10
прошу
слухати
самого
себе
калатаючи
дзовон
серця

10-11
дарую
весільне
вбрання
твоїй
старій
ляльці

10-12
зухвало
розглядаю
своє
місце
в
твої
мріях

10-13
шква
стих
чищу
дорогу

10-14
світяться
нічні
вікна
спогадими
і
мріями

10-15
очі
картин
витравлено
шаленством

10-16
нічого
нового
тільки
повторила

10-17
вкотре
тону
в
річці
твого
кохання

10-18
шукаю
дорогу
в
царство
мертвих
бажань

10-19
черга
до
гільотини
що
зветься
навіщо

10-20
читаю
в
твоїх
очах
прочитання
своїх
думок

10-21
припнуто
думки
буйною
пашею

10-22
паперові
човники
в
калюжах
після
повені
мрій

10-23
усі
ріки
моїх
думок
впадають
в
одне
море

10-24
знесилено
впав
останній
бастіон
радості

10-25
знову
хащі
наче
вчора
тут
не
пробивав
шлях

10-26
впилися
в
обрій
піраміди
чекання

10-27
перебираю
ключі
що
обіцяли
бути
оберегами

10-28
закінчилася
фарба
якою
я
писав
себе

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Facebook Опубликовать в LiveJournal Tweet This


Оглавление   |  На верх

Підписатися на новини Бригинця






Відписатись | Активувати

Історія ОУН-УПА
Facebook
Twitter

Олександр Бригинець / Александр Бригинец

При повному або частковому передрукуванні,
посилання на Бригинец.com обов'язкове.

Прес-служба
o.br@ukr.net


© 2007-2020





Полезные новости